Санктуарій Святого Хреста |
Орден Цистерсів з’явився у Франції в 1098 році. Нову родину закону заснувала група бенедиктинських ченців на чолі зі святими Робертом, Альбериком, Степаном. Пройняті духом ревності у дотриманні монастирського правила св. Бенедикта з Монте Касіно заснували монастир в Citeaux (чит. Сіто), по латині – Cistercium, звідси назва ордену — Цистерси. До розвитку ордену долучився св. Бернард з Clairvaux ( чит. Клерво), котрий вступив до нього з тридцятьма своїми родичами і друзями. Святий Бернард був великим шанувальником Ісуса Розіп’ятого і Матері Божої. До сьогодні молимось його словами:» Пам’ятай, о Пресвята Діво Маріє, що ніколи не чувано, щоб Ти залишала того, хто прибігає до Тебе…». До Могили ( назва села походить від могили Ванди, легендарної дочки Кракуса), що в наш час включена до Нової Гути — околиці Кракова, впровадив Цистерсів у 1222 році Краківський єпископ Іво Ондровонж з Сльонзького Любйонжа. Побудували вони костьол під покровом Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Вацлава, а також монастир в романо-готицькому стилі. Святиню освятив в 1266 році єпископ Ян Прандота в присутності князя Болеслава і його дружини св. Кінги, а також великої кількості вірних. Хрест, розміщений в костьолі, за короткий час прославився багатьма благодатями та чудесами. Біля його підніжжя молилися польські королі: Казимир Великий, Владислав Ягелло, св. королева Ядвіга. Великою пошаною оточували Чудотворного Ісуса єпископи Кракова та духовні особи, а особливо простий люд з усіх куточків Польщі. Краківські цистерси добре господарювали на навколишніх землях. Осушуючи болота, заміняли їх на поля і луки, а підкорені води Длубні використовували для роботи млинів. Побудували маленький дерев’яний костьол під покровом св. Варфоломія, для проведення душпастирської праці серед місцевого населення. Ця існуюча дерев’яна святиня походить з XV століття. Внаслідок пожеж монастирський костьол був перебудований. В первинному вигляді залишились лише презбітеріум, трансепт і каплиці біля захристії. В XVI столітті Станіслав Самостшельнік (монах) намалював в святині та в присінках чудові фрески, в призбітеріумі – Благовіщення, а над ризницею та над присінках – Розіп’яття. Також прикрасив склепіння середньовічної бібліотеки. Внаслідок проведення реставраційних робіт фасад костьола був змінений в XVII столітті в стилі барокко. В цьому ж стилі виконано вівтар в каплиці Святого Хреста. Головна та бічні нави стали оздоблені в 1919 р. Яном Буковським, краківським художником. Фігура Чудотворного, Розіп’ятого Ісуса має 192 см і є поліхромована. Має натуральне волосся, про яке люди оповідають, що колись відростало. На бедрах хреста пов’язка з тканини із золотим гаптуванням. Голова похилена, очі дивляться на вірних, які моляться. Губи відкриті , ніби промовляючи в тиші. Лагідний вираз обличчя (без страждання) вчинив, що багатовікова традиція називає Христа зображеного на цій фігурі – Лагідним. Каплицю закриває кована залізна решітка з позолотою, що є даром рицаря Стефана Жолтовського, як подяка Богу за збереження життя в битві з турками під Цекорою в 1620 р. Протягом століть на знак вдячності люди складали різні дари, які в значній мірі були викрадені татарами, шведами, а через австрійців забрані до державної казни. Ті, що збереглись до сьогодні з останніх часів, подаровані вдячними шанувальниками Господа Ісуса Могильного. Монастирські хроніки та усні перекази свідчать про надзвичайно велике число Божих дарів та чудес, що їх отримали віруючі, котрі молились з вірою до Розіп’ятого Спасителя. Деякі з них є згадані в брошурі під назвою: „Krótkie opowiadanie o Cudownym Panu Jezusie Mogilskim”. Головний вівтар, виготовлений з каменя, є реконструкцією вівтаря романського стилю. Фігурки, фрески та різьби, якими оздоблений центральний вівтар, походять з 1514 р. В центрі розміщена фігура Богородиці з Дитятком. На двох парах крил вівтаря розміщено вирізьблені сцени з життя святої родини а також намальовані образи Муки Господньої. В монастирських коридорах також знаходяться цінні історичні пам’ятки, серед них триптих XV століття, на якому зображена Матір Божа з Дитятком та святі. Святий Отець Павло IV 9 березня 1970 року надав монастирському костьолу титул малої базиліки. Після візиту святого отця Йоана Павла II до нашого санктуарію, що відбувсь 9 червня 1979 року, паломники ще більш прибувають до Чудотворного Ісуса Христа, особливо на нічні чування з першої п’ятниці на суботу і в час відпусту Воздвиження Хреста Господнього, який кожного року триває від 14-21 вересня. Головна урочистість відбувається в неділю відпусту перед польовим вівтарем в давньому монастирському саду, що став названий площею Йоана Павла II, навколо якої розташовані стояння Хресної Дороги. В 1998 році під час відпустових урочистостей ми дякували Богу за 900 років існування закону цистерсів у Вселенській Церкві. В наш час цистерси живуть на п’яти континентах світу і разом з отцями цистерсами-трапістами їх нараховується близько 4500. Спільною та особистою молитвою, а також працею, вони служать Богу та людям. |